«Де згоди доброї в товаришів немає…»

Курчат, у тому числі виборчих, як відомо, по осені рахують, однак електоральні яйця під них закладають заздалегідь. Нині практично кожен крок як влади, так і опозиції спрямований на досягнення максимального результату на парламентських виборах. У цьому не було б нічого дивного, якби вчинки та заяви окремих політиків не набували іноді відверто гротескного характеру…

Помічено, що найважливіші кроки в соціальній сфері Віктор Янукович озвучує, коли парламент працює не в пленарному режимі або у депутатів канікули чи святкові вихідні. І це при тому, що запропоновані зміни в бюджеті (чи то від Президента, чи то від уряду) все одно через процедуру голосування у Верховній Раді будуть прийматися… Окрім бажання викликати у виборців ілюзію монополізму в справі захисту знедолених, робиться це, мабуть, ще й для того, щоб на певний час нейтралізувати контрагітацію опозиції. Останній соціальний пакет від Президента, нагадаємо, був презентований під час березневих свят. Вочевидь – наступні подібні ініціативи будуть винесені під час травневих свят та літніх депутатських канікул, які увінчуватиме остання – найбільш запекла фаза виборчій кампанії…

В опозиції теж почали формуватися нові традиції: блокування трибуни відбувається ніби за жартівливим гаслом зенітників: «Самі не літаємо, але й іншим не даємо». Іноді складається враження, що приводом для бойкоту є навіть не брак альтернативних законопроектів, а відсутність загальної позиції в лавах меншості щодо тих чи інших проблем, бо блокування іноді відбувається з одних проголошених гасел, а згодом озвучуються версії-заяви зовсім не конгеніальні первинному протестному пориву. Минулого вівторка, приміром, опозиціонери намагалися не допустити розгляду питання про реорганізацію нафтогазового комплексу країни, а після того, як спікер Володимир Литвин запропонував перенести розгляд цього питання на п’ятницю, трибуну розблокували до п’ятниці, хоча урядовий законопроект з цього питання був відкликаний, і на розгляд законодавців був запропонований лише проект від опозиціонера Юрія Кармазина «Про внесення змін до Закону України «Про трубопровідний транспорт» (щодо реформування нафтогазового комплексу). І у вівторок перед самим завершенням ранкового засідання парламент таки прийняв його в першому читанні. Нагадаємо, що потреба у прийнятті цього закону крилася не тільки в прагматичній ідеї дати раду нашому «Нафтагазу» (який весь час прагне звести баланс між високою ціною на російський газ, купою посередників в енергетичній сфері та низкою дисципліною розрахунків з боку споживачів), а й в гармонізації внутрішнього законодавства до європейських стандартів. Річ у тім, що Україна ще кілька років тому приєдналася до Європейської енергетичної хартії, яка не вітає присутності на ринку газу монополістів. З іншого боку, свого часу з подачі Юлії Тимошенко був прийнятий законопроект, який забороняє приватизацію Газотранспортної системи України. Деякі економісти, які далекі від політики, весь час критикують позицію, коли наша труба стає священною коровою. Мовляв, без суттєвих інвестицій модернізацію ГТС не здійснити, а інвестор мусить бути впевнений, що на черговому етапі ротації політичних еліт у країні правила гри в газовій сфері не зміняться. Щоправда, сумний досвід відчуження білоруських та молдовських газотранспортних активів на користь російського «Газпрому» має слугувати українській владі добрим уроком. Тож законопроект Ю.Кармазіна (який дозволяє реорганізацію «Нафтобазу», але не передбачає приватизації державних підприємств, дочірніх підприємств НАК “Нафтогаз України”) був певним компромісом. Чи буде перед другим читанням Кабмін блукати поміж трьох сосен власності - «володіння, управління та розпорядження», щоб внаслідок правок у кармазінський законопроект підготувати передумови для створення тристороннього (Україна-Росія-ЄС) консорціуму – покаже час. А у вівторок, коли власне й приймався законопроект Ю.Кармазіна, опозиція знову скупчилася навколо трибуни. Але це було схоже на гру в піддавки. Віце-спікер парламенту Адам Мартинюк без особливих труднощів здійснити процедуру голосування. На брифінгу автора законопроекту, який відбувся відразу після його прийняття у першому читанні, я запитав у Юрія Анатолійовича:
- Чому ж ви так слабенько агітували своїх соратників, адже тільки двоє членів вашої рідної фракції «НУ-НС» підтримали ваш проект?
- Я сам за нього не голосував, бо ми наполягали на перерві, щоб наша фракція провела консультації…

Щоправда, ці пояснення виглядають якось несерйозно, бо з моменту першої спроби розглянути питання в залі минуло півмісяця – невже не вистачило часу для визначення параметрів консолідованого підходу?
Однієї з резонансних подій тижня стали вибори міського голови Обухова. Щоправда, головний акцент в інформаційних повідомленнях телевізійних каналів робився на сутичці між депутатами від ПР Петром Мельником та НУ-НС Іриною Геращенко на виборчій дільниці у день виборів. Звичайно, штовхання жінки та усні образи не прикрашають чоловіка та ще й законодавця, але поза увагою багатьох мас-медіа залишився інший красномовний факт. Маю на увазі паралельне висування власних кандидатів на посаду мера міста і від БЮТу, і від «Удару» Віталія Кличка, чий сукупний електоральний здобуток, як показали підрахунки, перевищив проценти переможця, висунутого регіоналами. Словом, київське дежавю травня 2008-го, коли кандидати від того ж «Удару» і «БЮТу» програли Л.Черновецькому. А скільки ж розмов тривало навколо ідеї висування єдиних узгоджених кандидатів або про проведення праймарізів у лавах опозиції!… Втім, це ще раз підкреслює стару тезу: в політиці кожен відстоює власні інтереси. В цьому ж контексті можна розглядати і факти самоліквідації «Сильної України» Сергія Тігіпка і повернення його під прапори Партії регіонів та остаточного віддалення Наталії Королевської від БЮТу, яка після офіційного виключення її з фракції «БЮТ-Батьківщина» затіяла власну політичну гру…

Однак наприкінці повернемося до соціальних ініціатив влади. Проти них, звичайно, виступати важко, тому опозиція запропонувала власні ініціативи, здебільшого – не дуже реалістичні…Оцінюючи ж «соціальний пакет» від влади, навряд чи варто його сприймати як подарунок, найімовірніше, його слід оцінювати як повернення боргів, оскільки в доларовому обчисленні переважна більшість українців так ще й не повернулася до рівня докризових статків…

ОЛЕКСАНДР ВОРОНІН

Додати коментар

Plain text

  • HTML теґи не відображаються
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.
CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.
Фото Капча
Введіть символи з картинки.