Юрій Литвин: „Земля – це національне багатство України та її народу”

Для українців питання ринку землі є історично актуальним. Особливо переймаються проблемами земельних відносин люди, які відносно недавно стали власниками паїв. Питання реформування ринку землі є одним із найнаболючіших в історії незалежної України, адже воно розпочалося ще в 1990 році і триває дотепер. Який обрати механізм регулювання земельних відносин, як захистити національне багатство від тотального розпродажу, яким чином підвищити авторитет вітчизняного товаровиробника розповів народний депутат України фракції Народної Партії у Верховній Раді України, голова Кіровоградської регіональної організації Народної Партії Юрій Литвин.

– Юрію Олексійовичу, на початку наступного року завершується термін дії мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. На вашу думку, чи є потреба в продовженні терміну дії цього документа?
– Безумовно. Процес реформування земельної галузі, розпочатий ще у 1991-1992 роках, повинен мати логічне завершення. Проте щороку доводиться відтерміновувати процес купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення. Перш ніж дозволяти продаж земель, потрібно врахувати думку народу, адже земля – це національне багатство України та українського народу. По-друге, має бути розроблено повноцінну законодавчу базу і, по-третє, має бути чітке рішення з цього питання. На сьогоднішній день немає жодної з названих умов. Законодавча база поки що напрацьовується, проте є такі важливі складові, без яких не варто розпочинати процедуру купівлі-продажу землі.

На сьогодні, спілкуючись із виборцями, можна зробити висновок, що 65% українського суспільства не підтримує створення ринку землі. І це потрібно враховувати.
Сам законопроект уже готовий до другого читання, до нього є багато поправок, а всіх їх слід враховувати. І кожен, хто буде голосувати за цей законопроект, має розуміти, що в подальшому він відповідатиме перед суспільством за своє рішення. Можливо, варто було б провести референдум, щоб український народ висловив своє бачення цього питання. Адже, якщо в Конституції України визначено, що земля – це національне багатство, то потрібно запитати в людей, чи хочуть вони продавати землю. Адже в цьому питанні дуже багато суперечностей.

– Незважаючи на чинне законодавство, олігархи та латифундисти знаходять можливість орендувати велику кількість земельних паїв сільськогосподарського призначення. Скажіть, яким чином можна вирішити цю проблему?
– В Україні юридично поки неможливо придбати земельні паї. Проте на сьогодні є можливість взяти землю в оренду. Такі угоди укладають на великий термін, адже за короткий час неможливо повернути інвестиції та отримати прибуток. Розвиток сільськогосподарського виробництва є надто ритмічним, але водночас і надто повільним. Адже, щоб організувати прибуткове сільгоспвиробництво, потрібно дбати про мінеральні добрива, органіку, технічне забезпечення, технології, а це сьогодні має високу ціну.

Проте накопичення великої кількості земельних ресурсів холдингами та компаніями, які володіють правом оренди, у майбутньому може мати серйозні наслідки. Адже на сьогодні в окремих компаніях зосереджується до 300 тис. гектарів сільгоспземель. Безумовно, ці орендарі, у разі прийняття закону про продаж земель сільськогосподарського призначення, матимуть можливість впливати на цей процес. Незважаючи на досить розповсюджене переконання, що сільське господарство є збитковим, це рентабельне виробництво. Прибуток залежить від площі угідь: якщо обробляється одна-дві тисячі гектарів це один рівень доходу, а сто тисяч – це вже зовсім інші цифри.

На сьогоднішній день через впровадження нових технологій на селі зменшується кількість робочих місць. Нині для обробки 3-4 тис. га землі з тваринництвом у повному комплексі вистачає близько 20 працівників, а для обробки колгоспним методом потрібно було 1000-1200 працівників.

– На сьогодні в Україні склалася парадоксальна ситуація: українські органічні продукти (м'ясо, молоко, крупи) зникають із полиць магазинів, поступаючись місцем неорганічним та імпортним товарам. Скажіть, яких заходів слід вжити, щоб українці й надалі харчувалися натуральними вітчизняними продуктами?
– Щоб українці харчувалися справді натуральними та якісними продуктами, потрібно прийняти законопроект „Про органічне виробництво”. Свого часу депутати фракції Народної Партії у Верховній Раді України подали такий законопроект, його підтримала необхідна кількість народних депутатів, проте Президент України його заветував. Сьогодні є другий варіант законопроекту, ідентичний попередньому. Над його розробкою працювали представники всіх фракцій. Тому потрібно прийняти цей закон, також необхідно підтримувати сільгоспвиробників і тим самим намагатися витіснити ті імпортні товари, які з'являються на полицях наших магазинів. Переконаний, хто дбає про націю, той, насамперед, має дбати про її здоров'я, адже всі біди українців виникають від низької якості води та продуктів харчування.

– Як можна збільшити попит на продукцію вітчизняного товаровиробника та створити умови, за яких українські товари були б конкурентно спроможними на зовнішніх ринках?
– Сьогодні потрібно змінити систему керування галуззю агропромислового виробництва. По-перше, варто враховувати зональність. Стара система господарювання вже віджила своє і нині є неефективною. Так, наприклад, раніше діяв такий механізм: була певна кількість землі, визначена площа відводилася під посіви різних культур, на гектар землі мала бути певна кількість поголів’я худоби, а потім розвивали овочівництво, садівництво. За рік таке господарство не отримувало прибутку, проте і не було збитковим. Сьогодні варто враховувати зміни клімату та вирощувати культури тільки на сприятливій для цього території. Потрібно зробити переорієнтацію та перекваліфікацію можливо навіть галузевого спрямування на виробництво по територіях. Так, наприклад, Південь України придатний для вирощування зернових, технічних, а в основному – овочевих та баштанних культур. Північ придатна для вирощування картоплі та ведення скотарства, гірські території – для садівництва, виноградарства, Рівненська та Тернопільська області – м’ясного та молочного скотарства. Центральні райони України придатні для вирощування зернових озимих і ярих культур.

На сьогоднішній день в усіх цивілізованих країнах здійснюється підтримка сільськогосподарської галузі. Проте вона має певні складові, які забезпечують результат. В Україні теж здійснюється державна підтримка, проте практика свідчить, що виділені кошти розпорошуються. У подальшому ми повинні компенсувати витрати сільгоспвиробників. Також варто переглянути розмір цих виплат. І найголовніше – державі не варто втручатися в ринок збуту вирощеної продукції. Щойно держава починає регулювати вартість продукції, ми втрачаємо ціни, експортний потенціал, тому цим процесом мають займатися товаровиробники. Сьогодні світові ціни на ту чи іншу продукцію відкриті, й українським товаровиробникам відомо, що вони продають свої товари за заниженою ціною. Тому потрібно врегулювати закупівельні ціни на сільгосппродукцію, адже цей потенціал дасть можливість сільгосппідприємствам розвиватися.

– Як ви вважаєте, вступ України до СОТ надав переваги чи створив ризики для вітчизняного товаровиробника?
– Звичайно, вступ України до СОТ створив ризики. По-перше, ми відкрили ринок для іноземних компаній-виробників та постачальників, тому вся імпортна продукція різного рівня якості потрапила на українські ринки. Водночас до якості українських товарів висуваються дуже високі вимоги. Варто, наприклад, згадати сирну війну з Росією. Українським виробникам дуже важко завоювати зовнішні ринки збуту. Ми маємо привести у відповідність технології виробництва, щоб вони відповідали високим світовим стандартам якості продукції.

– Можливо, розробка державних норм виробництва для вітчизняних товаровиробників може змінити ситуацію?
– Сьогодні вже неможливо повернутися до державних стандартів. В Україні є окремі види продукції, виготовлені з якісної сировини, проте вони не користуються широким попитом серед населення, адже відпускна ціна досить висока. Це зумовлено використанням якісної сировини, яка має значно вищу вартість. Товаровиробники сьогодні навчилися при додаванні певних компонентів за рахунок невеликих затрат збільшувати обсяги виробництва. Їх не хвилює якість виготовленої продукції. Варто зазначити, що Україна втратила сировинну базу, адже велику частину м’яса ми сьогодні імпортуємо, проте якість імпортованої сировини значно нижча за якість вітчизняної.

– Ви, як народний депутат України, ведете роботу з виборцями. Як часто проводите зустрічі з людьми на Кіровоградщині, з якими проблемами найчастіше звертаються до вас громадяни?
– Я практично щотижня відвідую регіон та проводжу зустрічі з громадянами. Люди звертаються з різних питань, серед них: навчання у вишах, побутові проблеми, лікування, бюджетні питання. Так, наприклад, мер міста Кіровограда звернувся із проханням посприяти у виділенні коштів на соціально-економічний розвиток міста. І це питання було вирішено – у поточному році з Державного бюджету передбачено виділення 15 млн грн на розвиток Кіровограда. Майже всі проблеми, з якими зверталися люди, було вирішено та надано необхідну допомогу.

– Які проблеми Кіровоградщини потребують вирішення на законодавчому рівні?
– Кіровоградщина – це сировинна промислова, сільськогосподарська область, яка має можливості для виробництва великих обсягів продукції, проте регіон потребує держаної підтримки. Є декілька проблем, які не можна вирішити на місцевому рівні.

На сьогодні потрібно забезпечити виконання чинних законів. Так, закон, який передбачає затвердження статусу території, де виробляється уранова сировина, не діє. Хоча південна частина Кіровоградщини і мала б бути визнана як екологічно-забруднена та отримувати державну підтримку, проте до цього часу це питання так і не було вирішено.

Також потребує вирішення питання щодо подальшої долі Долинського гірничо-збагачувального комбінату. Підприємство будувалося за часів Радянського Союзу. Були витрачені великі кошти, проте до цього часу його не введено в експлуатацію.

Кіровоградщина потребує підтримки з боку держави у вирішенні питань газифікації, діяльності бурильної галузі. Вирішення цих проблем забезпечить можливість подальшого розвитку області, збільшення обсягів виробництва продукції та підвищення економічних показників як регіону, так і країни в цілому.

Підготувала Наталія Куксенко

Додати коментар

Plain text

  • HTML теґи не відображаються
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.
CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.
5 + 5 =
Розв'яжіть цю просту задачку і введіть відповідь. Наприклад, для 1+3 введіть 4.