«БРАТНЯ» АГРЕСІЯ

«Захист земляків». «Обмежений контингент». «До періоду нормалізації». Перше словосполучення – пропагандистське виправдування німцями захоплення чеських Судетів у 1938 році. Друге – суто газетний штамп щодо радянських військ в Афганістані у 80-ті роки. Останнє – за жаргоном ТАРС - назва суспільно-політичної обстановки після того, як Празьку весну 1968 року змінив празький серпень того самого року, коли радянські танки ввійшли до Чехословаччини. Нарешті все разом – нинішнє дипломатично-інформаційне виправдування Кремлем своєї агресії проти України…

«Прощання слов’янки»: 1914-2014 - сто років після прем’єри…
Останні півроку життя українців та й всієї країни в цілому відбувалося на тлі різних форм й ступеня їхньої небезпеки: від авторитаризму режиму Януковича, двовладдя часів Євромайдану, коротенького періоду переформатування влади, розгулу заплачених мітингів антимайданівців на Сході й Півдні країни, з вивішуванням російських прапорів на будівлях українських державних органів влади, до неприкритої агресії з боку Російської Федерації у Криму. Паралельне проведення масштабних військових навчань російський військ від Балтики до Чорноморського узбережжя свідчить, що всі попередні події були елементами одного ланцюга… Чого варта хоча б нерівномірна, так би мовити, веєрна агресивність загонів Беркуту до євромайданівців, яка посилювалася за кожним циклом затухання активності протестуючих. Зрозуміла річ, це була реалізація давнього зовнішнього задуму. Хтось ніби навмисно підливав пальне у багаття народного обурення. Вочевидь, що кінцевою метою цієї масової маніпулятивно-пропагандистської, навіть не технології, а спецоперації було бажання ввергнути наше суспільство в хаос та війну всіх проти кожного, аби згодом увійти з військом на нашу територію в благородному статусі миротворців…

Отже, на сторіччя Першої світової війни все людство могло б мати найбільший небезпечний конфлікт у самому центрі Європи, який міг стати детонатором до настання вже Третьої світової...

Зараз аналітики впевнені, що в лідера сусідньої країни був наявний план наступу трьох рівнів. Перший задум був розрахований на взяття під свій протекторат усієї країни, переважно методом політичного впливу на владну еліту країни. Однак він зірвався завдяки мужності Майдану та відповідальності здорових сил у Верховній Раді. Другий рівень російської стратегії був розрахований на поділ країни, за яким весь Схід та Південь відійшов би до зони їхнього впливу. Доказом цього були нібито спонтанно організовані мітинги біля будівель обласних рад прихильниками «Идеи общей судьбы» з вивішуванням „трикольору” на їхніх дахах… Щоправда, тут дещо марнославство завадило. Москвич у масці, який вивісив російський прапор над Харківською ОДА, не зміг утриматися від спокуси. Розмістивши фото на власній сторінці в соціальній мережі «В контакте», він лукаво запитує у публіки «Вгадайте, хто на фото?»… До речі, словосполучення у лапках про спільну долю взято мною з антиутопії Василя Аксьонова «Острів Крим», написаної ще наприкінці 70-х. Сюжет фантастичного роману, нагадаю, завершується окупацією вільного Криму радянськими військами. Як бачимо, згортання військових навчань на власній території засвідчило, що Путін під впливом міжнародного осуду не ризикнув йти на Україну суходолом. Однак плани самопроголошеного кримського прем’єра, однофамільця вищезгаданого письменника – Сергія Аксьонова прискорити проведення референдуму свідчать, що сусіди ще не відмовилися від задуму тою чи іншою мірою приватизувати півострів…

«Зачем Володька сбрил усы?»
Кажуть, що в радянські часи до роти почесного караулу не брали солдат, у яких зріст був нижче 1 метра 78 сантиметрів. Пізніше, з урахуванням фактору акселерації, цю планку підняли ще на сім сантиметрів… І ніхто з низькорослих власне не протестує через таку дискримінацію – армія є армія. Будь моя воля, я б ці сантиметрові обмеження (скажімо, встановивши ліміт – не нижче 1метра 70 сантиметрів) поширив би ще на одну категорію військовослужбовців - на верховних головнокомандуючих, якими, за Конституціями більшості держав, є президенти чи прем’єри. Річ у тім, що більшість диктаторів вождистського типу були маленького зросту, згадаємо – Наполеона, Леніна, Сталіна, Гітлера, Франко, Мао Дзе Дун. Психологи цілком справедливо зазначають, що диктаторство породжено дитячими комплексами меншовартості. Ось і лідер сусідньої наддержави не видався на зріст. «От горшка – два вершка», «метр с кепкой» - чимало російських образливих приказок додатково посилюють подібні комплекси. Здається, все наступне - дзюдо, навчання в університеті, з паралельним стажуванням у КДБ, нинішня помпезна олімпіада, якій передували не менш екзотичні витівки - політ на винищувачі, занурення на батискафі, ниряння за амфорами й нарешті апофеоз дитячого «А я так хочу!» - політ дельтапланом на чолі косяка журавлів. Однак Путін – далеко не бовдур, як його нинішній полонений гість Янукович… Про це говорить і ретельно спланована нинішня військова агресія. А осудність, як кажуть судові психіатри, не звільняє від відповідальності… Олег Волошин, екс-радник МЗС, так розшифровує причини агресії з боку сусідів: «Путін діє за дилемою Родіона Раскольникова з роману Достоєвського «Злочин та покарання»: «Тварь я дрожащая или право имею?».
Кажуть, що ВВП має на рахунках принаймні 40 мільярдів. До того ж Путін вважає Сталіна, чий режим приніс народам СРСР десятки мільйонів загиблих, видатним менеджером державного управління, а розпад Радянського Союзу «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття».

З телерепортажів про протести проти російської агресії (як у нас, так і на Заході - біля російських посольств) можна було побачити карикатуру, де профіль Путіна перегукувався з профілем Сталіна. Мабуть, перший був би задоволений від подібного порівняння. Але на інших малюнках – другий вусатий двійник Путіна – А.Гітлер. Плакат названо дотепним жартом – «Зачем Володька сбрил усы?». В комедії Л.Гайдая, як пам’ятаємо, про це Сєня «мав був пояснити товаришу». Одночасно із сюжетом про це мітинг – на ток-шоу по НТВ інший Сєня - нібито український політолог Семен Уралов намагався пояснити публіці всю глибину мудрості безвусого двійника вищезгаданих вусачів та про підступність клятих бандерівців…

Цілком можливо, що Володимир Володимирович начитався якихось середньовікових рун, звідки дійшов до тези про те, що аби кров нації не застоювалася її періодично потрібно випускати на волю? Але, швидше за все, «маленькая победосная война» йому знадобилася для підвищення рейтингу, на тлі зростання популярності Прохорова, Навального та Ходорковського… Втім, хай згодом Едвард Радзинський розбирається з психологією чергового російського самодура. Йому після Грозного, Петра Першого та Сталіна до квартету саме не вистачало ще одного типового персонажу…

«Что же будет с Родиной и с нами?»
Підзаголовок матеріалу належить відомому російському співаку Юрію Шевчуку. Це рефрен з його відомого хіта. Він, а також інші помітні фігури російської культури (Андрій Макарович, Борис Гребєнщиков, Земфіра, Борис Акунін, Віктор Шендерович), не кажучи вже про опозиційних політиків (Борис Немцов, Ірина Хакамада), засудили російську агресію. Характерна деталь: учасників антивійськових протестів у Москві та Санкт-Петербурзі з гаслами «Миру-мир!» поліція затримувала. Натомість організована владою маніфестація цинічно названа «На поддержку украинского народа» відбулася без всіляких перешкод. Як тут не згадати Дж.Орвела та його гасло з антиутопії «1984» - «Мир- це війна!»…
Щоправда, значна кількість пересічних росіян справді заражена бацилою великодержавного шовінізму. Найвідвертіші та цинічні з них на сторінках Фейсбуку розмірковують так, як автор цих рядків: «Два-три года позора в виде дипломатической обструкции и экономических санкций. Но ведь Крым отойдёт к нам - НАВСЕГДА! Игра стоит свеч!».
Агресії та пропаганді в стилі Геббельса ми можемо протиставити лише єдність та рішучість у справі відстоювання свого суверенітету. Звичайно, і підтримка всього цивілізованого світу нам не завадить, оскільки вона також здатна зупинити агресора…

ОЛЕКСАНДР ВОРОНІН

Додати коментар

Plain text

  • HTML теґи не відображаються
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.